Я не забуду – Віктор Янкевич

Ця глибока та щемка історія торкається тими, які сьогодні болить кожному українцю, — як продовжувати жити, коли війна забирає найкращих. Тимофійович, досвідчений командир гарматного розрахунку, пройшов крізь вогонь та залізо, але виявився беззахисним перед втратою молодого побратима. Це розповідь про те, що на війні найважчим іспитом стає не ворожий обстріл, а порожня, яка залишається поруч після загибелі того, хто став тобі рідним за духом. Путь героя до зцілення пролягає через величні та суворі гори. Гірські вершини стають тут не просто географічною метою, а потужною метафорою внутрішнього сходження. Кожен крок угору, крізь фізичну втому та розріджене повітря, допомагає Тимофійовичу долати кулі власного болю. Це мандрівка від розпачу до того крихкого, але важливого моменту прийняття, де пам’ять про побратима стає не обтяженням, а тихою внутрішньою силою.