Книга Атлант розправив плечі. Частина друга. Або—Або

Ренд у чисельних інтерв’ю американській пресі стверджувала: людина повинна жити не заради інших, а передусім заради себе. Авторку звинувачували в йогоїзмі та прямолінійності щодо подачі суперечливих ідей її філософії об’єктивізму. Ренд упевнювала, що кожен «мусить цілі й цінності відстоювати, боротися за них, бо це сутність життєвого процесу». Бурхливі обговорення фундаментальної трилогії, великої «політичної притчі» тривають від 1957 року, з дня першого видання, на ній виросли три покоління американців, мільйони «атлантів» розлетілися по всьому світу. Три частини трилогії названі відповідно до основних законів логіки: «Несуперечність», «Або-або», «А є А». Усі вони містять блискучі світоглядні монологи, вкладені в уста головних героїв Франциско Д’Анконії та Генка Ріардена. Між якими стоїть жінка, в яку обидва влюблені, Даґні Таґґарт. Їхня Країна швидко летить біля прірву: жахлива криза охоплює всі царини людського життя. Псевдовчені наполегливо пропагують: мислення ілюзія, пошук будь-якого сенсу абсурд, і зрештою уряд оголошує мораторій на розум. Талановиті підприємці безслідно зникають, кидаючи своє виробництво на произвол чи знищуючи його. Даґні впевнена, що в країні з’явився таємничий Руйнівник, метою якого є крах економіки і тотальна деградація людей. Протягом сотень сторінок книги персонажів і читачів турбуватиме один дивовижний запитання: «Хто такий Джон Ґолт?»