Минуло п’ять років відтоді, як українське православ’я здобуло Томос про автокефалію, що стало фінальним акордом у процесі формального духовного відокремлення від російської імперії. Однак, попри політичну незалежність, структури московської церкви досі утримують певні позиції всередині країни. Головною причиною такої ситуації є незавершеність процесу «розмосковлення» нашого внутрішнього простору — від політики до культури. Лише повномасштабна агресія Росії змусила суспільство діяти рішучіше, очищуючи міста від імперських символів, зокрема й релігійних.
Дедалі чіткішим стає усвідомлення, що нав’язані нам московські святі, як-от Олександр Невський чи Матрона Московська, є такими ж інструментами ідеологічного впливу, як і російські літератори-шовіністи. Сучасна Україна потребує не просто теоретичних розвідок, а масштабного спростування церковних міфів, якими протягом трьох століть отруювали вітчизняне православ’я. Ця праця покликана викрити маніпуляції та донести правдиві факти до широкого загалу.
У виданні детально розібрано ключові вузли української церковної історії, які найчастіше стають мішенню для пропаганди з боку Москви. Автор пропонує поглянути на розвиток християнства в Україні без імперських фільтрів, допомагаючи читачеві відрізнити справжню духовну традицію від політичних сурогатів. Це важливий крок до повного інтелектуального та духовного визволення, що є необхідною умовою для розбудови самодостатньої держави.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.