Книга Невпокій в культурі / Зигмунд Фройд серія Споконвічна мудрість

У пізньому єсеї «Невпокій у культурі» (1930), одному з найвідоміших, але найскладніших своїх творів, Зіґмунд Фройд (1856–1939) досліджує динамічні та афективні основи процесу культури. У парадигмі «іншої теорії потягів» та «іншої топіки» — структурної теорії психічного апарату — він переосмислює і водночас поглиблює свої давні міркування про виникнення і логіку культури та цивілізації. Концептуальним ядром є спостереження: розвиток культури неминуче пов’язаний із наростанням почуття провини. Пильно простежений також метапсихологічно виснуваний взаємозв’язок між культурно зумовленою відмовою від задоволення потягів, усамостійненням потягу смерті та вивільненням внутрішньої деструктивності. «Невпокій у культурі» — один із найзначніших психоаналітичних внесків до культурної антропології та один із найвпливовіших творів сучасності.