Книга Назови мене своєю. Оксана Кузив (українською)

Пристигли важкі грона винограду яскраво глипають на мене з-поміж листя. Обережно зриваю їх, намагаючись не зранити бодай ягідки чужої душі, а вдома вже чавлю-витискаю з нього сік, що аж бризкає навсібіч. У величезний бутель із грубого стекла, що стоїть на видному місці, вперлося, щоб відпочити, сонце — і сік заграв, зашумів, заговорив, забулькав… День, тиждень, місяць, а там, дивись, і вино вистоялось, очистилося, посвітліло та стало міцніше і ароматніше. Пригублюю — і згадую шкірну ягодку зокрема, шкірну чужу мелодію, кожне словечко, що вибродило, викристалізувалося у посудині моєї душі і вилилося благодатним хмільним напоєм на папір. Осьде і вас пригощаю ароматним напоєм, спробуйте – смачно ж…