Ця глибока й метафорична збірка Юлії Мусаковської звертається до прадавньої магії захисту, переосмислюючи її в контексті сучасної трагедії. В основі книги лежить архаїчне повір’я про забивання цвяхів у каміння будівлі як оберега від злих сил. Сьогодні, коли український дім опинився під ударом, поетка перетворює саме слово на ці захисні цвяхи, прагнучи зміцнити стіни нашого спільного буття та вберегти його мешканців від руйнації.
Збірка має чітку й болючу структуру, що віддзеркалює реальність кожного українця: вона розділена на «до» і «після» 24 лютого. Авторка проводить паралель між творчістю як актом творення захисту та жорстокістю ворога, який використовує ті самі залізо й камінь не для будівництва, а для вбивства. Це поезія опору, де кожен вірш — це удар молота, що закарбовує нашу пам’ять і волю у тривкий камінь історії, не даючи ворогу жодного шансу на духовну перемогу.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.