Книга Будиночок на дереві – Дмитро Кузьменко

Вечірні сутінки м’яко лягають на степ, і в затишному шепоті високих трав ледь чути тихе шурхотіння — це тушканчик Кандибка поспішає до свого маленького притулку. Але колись над його головою не було крыши, а в душі панувала порожня, холодніша за нічний вітер. Це була довга мандрівка крізь густі тумани зневіри, де кожен крок давався з боєм, а навколишній світ здавався надто великим і байдужим до долі крихітного звірка. Серед непевності та смутку, що обгортали всі навколо, Кандибка вчився найскладнішому мистецтву — не втрачати надії, коли лапки тремтять від утоми. На цьому шляху він зустрів таку ж несміливу дружбу, яка, мов слабкий вогник, почала зігрівати його серце. Разом вони шукали те саме особливе місце, де можна, нарешті, перестати тікати і просто відчути собі вдома, попри всі зовнішні бурі та тривоги. Маленький тушканчик довів: навіть якщо ти зовсім крихітний, твоєї віри вистачить, щоби звести стіни, які не здригнуться від вітру. Він збудував не просто нору у землі, а справжню фортецю світла. І тепер, коли на світ спускається найтемніша ніч, у віконці Кандибки горить огник, який нікому не в силах загасити, бо він виплеканий терпінням, боротьбою та щирою любов’ю до життя.