Книга Я, яка ніколи не знала чоловіків

Їх було сорок. Сорок жінок, замкнених у підземній клітці під наглядом мовчазних вартових. Ніхто з них не знав, чому і як вони тут опинилися. Єдине, що зігрівало їхні душі в холодній темряві каземату, — це уламки спогадів про колишню життя: про чоловіків, яких вони любили, про дітей, яких виховували та про гамірні міста, що залишилися в минулому. Але одного дня звичний ритм неволі порушив різкий сигнал тривоги. Охоронці зникли, залишивши ґрати відчиненими. Жінки вийшли на поверхню, сподіваючись на волю, але знайшли лише безкраю пустку. Світ помер. Довкола — лише тиша та інші бункери, що стали братськими могилами для таких самих бранців. Тепер у них немає ні дому, ні мети, окрім однієї: йти вперед мертвою землею, щоб знайти хоч одну живу душу чи дізнатися правду про кінець людства.