Книга #Маріуполь #Надія. Надія Сухорукова (м`яка обкладинка)

«Це місто моєї дитинства, моєї любові, моєї щастя. Я побачила його різним, але ніколи не думала, що побачу його мертвим». Здавалося, що це неможливо. Проте місяцями весь світ у прямому ефірі спостерігав, як російська армія знищує Маріуполь. Холод, голод, страх, зруйновані будинки та близькість смерті — все це стало реальністю мешканців міста після початку блокади. Серед тих, кому довелося пережити цей страх, була і авторка цієї книжки Надія Сухорукова. Не впасти у відчай Надії вдалося лише завдяки власному щоденнику. День за днем вона фіксувала події у місті, яке повільно перетворювалося на попіл та руїни. Відверто і до болю емоційно, вона показує Маріуполь очима його мешканки. Але насамперед демонструє силу надії, яку неможливо знищити навіть найпотужнішими бомбами. Ілюстрації у книжці створені іншим мешканцем Маріуполя — художником-графіком Даніїлом Немировським. Це його власна візуальна рефлексія пережитого у Маріуполі. Чим гарна ця книжка: Уривки щоденника авторки вже звучали у всьому світі, але в цій книжці відтворена цілісна історія того, що пережили мешканці Маріуполя після вторгнення російської армії у місто. Візуальна рефлексія подій створена іншим мешканцем Маріуполя — художником-графіком Даніїлом Немировським. У своїх ілюстраціях йому дуже точно вдалося передати атмосферу воєнного міста та відчуття людей, на очах яких руйнують їхній дім. Надія Сухорукова – маріупольська журналістка. Під час блокади Маріуполя вела щоденник у соцмережах. Уривки з нього звучали під час виступу у Європарламенті міністра закордонних діл Латвії Едгар Рінкевич і на благодійному вечорі на підтримку України у Британії у виконанні британської актриси Греті Белламасіної. За мотивами щоденника литовський режиссер Андрюс Саулюс (Вільнюський драматичний театр) поставив спектакль. Уривки друкувалися на платформі “Відкрита демократія” (Великобританія), у виданнях “Голос Америки” (США), “New York Times” (США), “Українська правда” (Україна), “Frankfurter Allgemeine Zeitung” (Німеччина), “Bild-Zeitung” (Шотландія) тощо. Крім цього, на основі щоденника Надії Об’єднанням Українських Продюсерів (ОУП) знято документальний фільм «Маріуполь. Невтрачена надія». Кіно є свідченнями російсько-української війни, очима простих людей, які прожили у Маріуполі перший місяць вторгнення.